Міністерство освіти і науки України. Національний університет «Львівська політехніка». Кафедра електронних приладів / КУРСОВА РОБОТА на тему: «Фотолюмінофори»  ПЛАН Вступ Основні властивості фотолюмінофорів. Галофосфати. Фосфати. Силікати. Технологія виготовлення фотолюмінофорів. Механізм збудження фотолюмінофорів. Області застосування фотолюмінофорів. Висновок. Список літератури. ВСТУП Люмінофори (від латинського lumen - світло й грецького phoros - несучий), тверді й рідкі речовини, здатні люміненсціювати під дією різного роду порушень. ЛЮМІНОФОРИ - люміненсціюючі синтетичні речовини. По хімічній природі люмінофори розділяються на неорганічні, більшість із яких ставиться до кристаллофосфорів, і органічні. Люмінофори застосовують для перетворення різних видів енергії у світлову. Залежно від умов застосування пред'являються певні вимоги до тих або інших параметрів люмінофорів типу порушення, спектру порушення (для фотолюмінофорів), спектру випромінювання, виходу випромінювання (відношенню випромененої енергії до поглиненого), тимчасовим характеристикам (часу порушення світіння й тривалості післясвітіння). Фотолюмінофори (Люмінофори, порушувані світлом ) належать до неорганічних люмінофорів. Фотолюмінофори знаходять різноманітні застосування, наприклад для аварійного висвітлення, фарб, що маркірують позначень, для люмінесцентних ламп низького тиску, для ламп із випромінюванням в ультрафіолетовій області, для виправлення кольоровості ртутних ламп високого й надвисокого тиску. Фотолюмінофори з над тривалим післясвітінням використовуються при виготовленні систем аварійного й автономного висвітлення, елементів одягу спеціального призначення, пристроїв імітації астрономічних об'єктів. Найбільш тривалим світінням володіють люмінофори на основі сульфідів (лужноземельних металів (Ca, Sr), активованих Cu,Bi,Pb рідкими землями й ін. Однак ці люмінофори  нестійкі на повітрі й важко піддаються герметизації. Велике практичне застосування знаходять люмінофори  на основі Zn. Фотолюмінофори представляють собою обширений клас різних хімічних з’єднань люміненсціюючих під дією ультрафіолетового, видимого і інфрачервоного світла. Цей клас включає в себе люмінофори як характеристичного, так і рекомбінаційного типу. Основні властивості фотолюмінофорів. Фотолюмінофори. Їхнє світіння може бути обумовлено як властивостями речовини основи, так і наявністю домішок - активаторів, які утворять в основній речовині центри світіння, активатора й сенсибілізатора. Концентрація активатора звичайно становить 10-1-10-3%. Вимоги до фотолюмінофорів, яскравість і кольори світіння, тривалість післясвітіння, дисперсність, термостійкість і ін. - визначаються параметрами пристроїв, у яких їх застосовують. Спектр порушення різних фотолюмінофорів міняється від короткохвильового ультрафіолетового до ближнього інфрачервоного. Спектр випромінювання може лежати у видимій, інфрачервоній і ультрафіолетовій областях. Ширина спектральних смуг випромінювання окремих люмінофорів міняється від тисяч до одиниць і сильно залежить від концентрації люмінофора й активатора, а також від температури. Яскравість люмінесценції фотолюмінофора наростає з початку порушення протягом проміжку часу від 10-9 сек до декількох хв. Тривалість післясвітіння коливається від 10-9 секунд до декількох годин і визначається характером перетворення енергії й часом життя збудженого стану. При збудженні люмінофора світлом енергія може поглинатися як на рівнях активатора, так і в основній речовині. У першому випадку поглинання світла супроводжується переходом електрона з основного рівня активатора А 1 на збуджений рівень рівень А2 , а випромінювання світла виникає при переход, який відповідає поверненню електрона на основний рівень. У цьому випадку виникає флуоресценція, тривалість якої становить 10 −8 − 10 −9 с. Електрони вирвані збудливим світлом, можуть перейти в зону провідності локалізуватися на пастках. З пасток електрони можуть звільнитися тільки в тому випадку, якщо їм буде повідо...